КРАЙ КОМIНКА



Категории Михайло Старицький ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/
1879р.

Оригинал В моïй хатинi тепло, сухо, Палають весело дрова; Надворi стогне завiрюха, Мов звiр голодний завива. I наддає пергу гризотi Та каламуття головi... Ох, як тепер отiй голотi Сидiть в нетопленiм хлiвi? Стирчить в заметах-горах хатка, Подертий дах геть набiк злiг, Замiсто скла паперу латка, Проз стiни скрiзь пробився снiг, Над пiччю капає iз стелi, I глина ляпає на пiл; У хатi лава тiльки й стiл, Нема й заводу тут постелi, Чи подушок посагових,— Лиш двоє ряден старових Та оберемочок соломи... Дрiбнята матерi-сiроми На нiй, посинiвши, лежать... А мати ïх, сердешна мати, Немов з хреста сьогоднi знята, Не буде цiлу нiчку спать, Бо треба хлiба заробити; Сидить блiда, немов мара, Iще, здається, й не стара, А тiльки, видко, лихом бита,— Сидить i шиє в самотi Та й на сирiток поглядає... Каганчик ледве, ледве сяє; Над ним снує туман густий, В кутках горбатих аж чорнiє, Немов дiди якi стоять... Дитинка стала щось стогнать Та кашлять... в неньки серце млiє. Звелася, нишком пiдiйшла, Зняла останнюю свитину, Укрила хворую дитину I знов робити почала... Тiльки на вiях замигтiла Сльоза гiрка та накипiла... Так от кому страшна зима, А нам байдуже завiрюха: В моïй хатинi тепло, сухо Й палають весело дрова!
КРАЙ КОМIНКА